Козацька тверджа, давній Чигирине, уламок слави серед цих полів! Усе святе, усе неповториме, усе чекає невимовних слів Тут запеклася кров мого народу І одридали волю кобзарі. Брати мої, а де ж ви брали воду в цьому камінні, на такій горі? Коли в облогу брами всі зачинено І догорають головешки веж,- пили ви Тясмин здалеку очима чи, може, просто камяніли теж? Цей шпиль гори і трави, що зівяли, руїн і скель розпечений полин То як же ви на смерть отут стояли?! Стоять на смерть - це ж треба буть живим! А он же, бачиш: в камені криниця, мале відерце в дзьобі журавля. Гори цієї дивна таємниця оця пробита в камені криниця, коли рятунку ждать нізвідкіля! Як ви пробили цей суцільний камінь? Як добулись до того джерела? Ломами? Кайлом? Голими руками? Чи вам сама земля допомогла? Навчи мене, навчи, о Чигирине! Колодязь твій глибокий, не змілів. Усе святе, усе неповториме, усе чекає невимовних слів З поетичного блокнота читача